Як я подружилася з мультиваркою

[Oliveamus]

Моя історія дружби з мультиваркою

До недавнього часу мої стосунки з кухнею не складалися. Я часто псувала продукти або перетворити макарони на клейстер. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.

Перші два тижні я боялася її навіть увімкнути. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче літаюча тарілка. Але голод не зважає на страхи, і я таки наважилася її увімкнути.

На блозі найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене розсмішила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і залила це томатним соком. Вимкнула страх і натиснула кнопку "Гасіння" — і вирішила не дихати.

За годину по квартирі рознісся аромат, що чоловік вийшов з кімнати здивований: "Ти що, справді готуєш?".

Коли я підняла кришку, то не повірила своїм очам. Це була нормальна готова вечеря! Соковита, гаряча, їстівна! Ми поласували нею за лічені хвилини.

Тепер ми з мультиваркою - друзі. Вона рятує мене щоразу: у ній нічого не горить і не втікає і можна не боятись опіків. Я навчилася розуміти її мову — мову таймерів і режимів. І хоч друзі посміюються, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.